Елемент Мухіної. В п`ятницю увечері не стало легендарної гімнастки
21:12, 25 грудня 2006 р. 8930
Джерело: «Аратта-Україна»
Великій радянській гімнастці було всього 46 років. Наприкінці 70-х Олена Мухіна створила одну з найгучніших сенсацій в спортивній гімнастиці. Вона змогла відняти титул абсолютної чемпіонки світу у румунки Наді Команечі, яка до того ж носила титули абсолютної чемпіонки Олімпійських ігор 1976 року, абсолютної чемпіонки Європи 1975 і 1977 років...
"Ця дівчинка стане олімпійською чемпіонкою. У неї залізні нерви і приголомшлива грація", - так коротко, але ємко сказала про Мухіну румунська суперзірка Надя Команечі далекого 1978 року...
На жаль, прогнозам румунки не призначено було збутися... Мухіна готувалася до Олімпіади 1980 року ревно. Займалася день і ніч, щоб довести, що їй під силу стати кращою. На думку тренерського штабу, московська Олімпіада повинна була стати її зоряною годиною. Втім, доля розпорядилася по-іншому. Замість оцінок в 10 балів і вищої сходинки п'єдесталу Олена назавжди залишилася прикованою до інвалідного крісла.
За два тижні до старту Ігор на тренувальній базі збірної в Мінську Мухіна без страховки виконала складне сальто. Її тренера Михайла Клименка не було поряд, і це привело до трагедії. Повне обертання не вийшло і Олена впала з висоти, ударившись спиною об поміст. Після обстеження з'ясувалося, що у гімнастки був пошкоджений шийний хребець. ...Операцію провели лише через кілька днів. Лікарі врятували Мухіній життя, але повернути їй можливість самостійно рухатися так і не змогли...
У 1980 році Олену нагородили орденом "Знак Пошани", а через два роки прекрасну гімнастку відзначили вищим знаком олімпійської шани - Олімпійським орденом МОК, який ій вручив особисто П`єр де Кубертен. Але як було людині, яка не уявляла своє життя без руху провести прикованою до ліжка 26 років!
Мухіна не любила давати інтерв'ю. Лише 16 років потому в бесіді з журналістом "Радянського спорту" погодилася пригадати епізод, який зламав їй життя і кар'єру:
- Чесно кажучи, в ті дні відчувала одне - божевільну втому від всіх цих тренувань. Окрім втоми не було більше нічого. Не хотілося тренуватися, їхати на змагання. Тренер думав, що я вередую, і лаявся. А мені не хотілося ні-чо-го. Коли впала, в голові промайнуло: слава богу, травмувалася. Тепер відпочину. І більше нічого не пам'ятаю, окрім страшного болю. І з тих пір зі мною залишається цей біль. Нікуди від нього не подітися. До цих пір не можу зрозуміти, навіщо я тоді вирішила ризикнути...
Похорони прославленої спортсменки намічені на середу, 27 грудня. Імовірно, панахида пройде в УСК ЦСКА в Москві.
