НОВИНИ

 Всі новини   Рубрики   “Календар” 


Завтра за астрономічним календарем починається весна. За народним календарем - Великдень

20:00, 20 березня 2006 р.  22535
Джерело: “Аратта”

21 березня відзначається день весняного рівнодення - щорічно повторювана астрономічна і географічна дата, із якою пов'язано багато природних явищ і процесів. У цей день сонце перетне небесний екватор і почне підніматися в північну частину небесної півсфери. Свято Великодня припадає на весняне рівнодення, коли день стає більшим за ніч, символізує перемогу Світла над Темрявою, Дня над Ніччю, Тепла над Холодом, Весни над Зимою.

Завтра за астрономічним календарем починається весна. Небесне світило зійде точно на сході і сховається за західною точкою обрію. Земля ж, обертаючись навколо уявної осі, й одночасно рухаючись навколо Сонця, знаходиться в такому положенні відносно Сонця, коли сонячні промені падають прямовисно на екватор, а уявна вісь Землі займає чітко нейтральне положення відносно Сонця. Природа в цей час починає оживати-воскресати після зимового сну, скресають ріки, повертаються птахи з Ірію, дні стають довшими, а Сонце – теплішим.

Обидві півкулі, від екватора до полюсів, нагріваються відносно однаково. За словами астрономів, у такому положенні Земля знаходиться 2 рази на рік: 21 березня - у день весняного рівнодення і 23 вересня - у день осіннього рівнодення. У ці періоди день і ніч поділяються нарівно - по 12 годин. З астрономічної точки зору, з 21 березня настає весна і продовжується до 22 червня, тобто до дня літнього сонцестояння, що за народним календарем Пращурів відзначається як свято Бога літнього Сонця - Купайла.

За народним календарем після весняного рівнодення, яке буде завтра, святкували Великдень - Великий день. Ця назва і дотепер вживається українцями і білорусами для позначення християнського свята воскресіння Ісуса Хреста. Але спочатку, задовго до поширення християнства на українських землях Великдень був святом весняного Сонця і природи, що відроджувалася після довгого зимового сну.

Енциклопедичний Словник Брокгауза і Ефрона 1892 р. писав: «З цілковитою певністю можна сказати, що весняне свято існувало вже у слов’ян-поганців (язичників) і тільки потім з ним збіглося свято Християнської Церкви…»

З приходом християнства розпочалася непримиренна боротьба духовенства з «поганськими» звичаями і первісною культурою народу, що вкорінювалися тисячоліттями у народну пам'ять. Тому багато народних свят і обрядів залишилися, але під виглядом християнських.

Широко поширені веснянки-гаївки, що співали дівчата і водили хороводи у гаях, на галявинах біля води, символізували прихід весни, яка перемагала стару зиму. Мало-помалу веснянки «християнізувалися», а в XIV-XV ст. веснянки-гаївки почали водити біля церков після християнського Великодня.

Ой, весна, ой красна,
Що ти нам принесла?
Де зимувала, кого зігрівала?
А ми за тобою насумувались,
А ми тебе, весно, навиглядались.


У Великдень весна перемагає зиму, світовий день починає збільшуватися, воскресає Бог життя - Дажбог-Сонце. Життєтворяще Сонце особливо виграє першого Великого дня вранці, коли сходить. Тоді люди відчиняли усі вікна, щоб запустити у хату його чудодійне проміння.

Стародавні жерці на Великдень ходили від хати до хати і сповіщали: "Радуйтеся, Син Божий воскрес!" І разом із Сонцем-Дажбогом, яке дарувало світло і тепло воскресала природа. Дажбог-Сонце запліднював життям Землю. В ніч перед приходом Великого дня - воскресіння новолітнього, весняного життєдайного Сонця - на пагорбах, щоб бути ближче до Божича, запалювали вогнища, які палали всю ніч, єднаючі людські душі з великою душею зоряного неба предків.

У перший день Великодня всі сідають за стіл ще досвіту. Але перед цим вся родина вмивається крашанками. Мати наливає у чепреп'яну миску холодної води, а на дно кладе три червоні крашанки. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються. Всім, хто вмивається крашанками, Божич-Сонце дарує здоров'я, а дівчатам ще й вроду.

На Великдень випікався священний хліб, який посипався пшоном і який освячували в спеціальних мисках - ночвах.Така посудина зберігалася у хаті лише для цього свята - в жодних інших потребах не використовувался. В священий коровай встромляли гільце верби, яке вважалося тим священним перводеревом, що росте посеред Вирію і тримає на собі вогонь Дажбога.


 Повна версія


 ДО ТЕМИ:

 
 Facebook
 Коментарі

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET Rambler's Top100