Святині. Згадай себе!

 Всі статті  Статті за темами  “Духовність”


Образ і наше життя

9 вересня | Джерело: Лада Куровська, “Триглав”
 16298

Образ має великий вплив на людину. Про це було відомо нашим предкам, які при тій чи іншій потребі закликали образи Сварога чи Лади, Велеса чи Макоші і сповнювалися якостями цих Богів. А це різні якості і різні енергії. Вони й допомагали їм творити свій світ в злагоді та достатку.

Сьогодні ми говоримо, що в нашому суспільстві немає ладу, що твориться хаос, безліч нещасливих сімей. Це тому, що народ матеріалізує у Явному світі те, в що він вірить.

Раніше слов’янська жінка була берегинею роду, тому що вона зверталась в своїх молитвах до Лади Богородиці – яка є втіленням жіночності, ладу, доброти, любові. Лада живе в парі зі Сварогом, вона народила дванадцять сварожичів. Це гарна, гармонійна божественна сім’я, де кожен виконує своє призначення.

В християнстві жінки звертаються по допомогу до діви Марії. А що вони від неї можуть отримати? Що вона може дати? Допомогу нещасливої жінки, одинокої матері. Адже вона не розкрилася як жінка, як дружина, як щаслива мати. Вона завагітніла, незрозуміло від кого. Її осоромлену узяв старший чоловік для того, щоб прикрити її ганьбу. Вона його не любила, і по суті залишилася одна. Вона народила сина, якого той чоловік не прийняв, тому син пішов від нього, не прийняв його як батька.

Коли ми направляємо свою енергію до Марії, це означає, що ми беремо на себе її образ, стаємо її проявом. Подумайте, наскільки ви готові пройти той шлях, який пройшла Марія? Але цей образ беруть на себе усі жінки-християнки, тому що носять медальйончики з образом діви Марії, моляться цьому образу в храмах і ставлять такі ікони в своїх квартирах.

Зверніть увагу, в церквах біля Марії, як правило, ставлять образ святого Миколая або ще когось, але ж це не пара, це зовсім чужі люди. А прихожани дивляться на них, вбирають ці образи в себе, в свою півсвідомість, і що вони мають натомість? Нічого. Адже це не є образом щасливої гармонійної сім’ї, це просто випадкові люди. До того ж Миколай-угодник агресивна людина. Відомо, що на одному з Соборів він каменем убив арія, і після цього його звели в сан святого.

У біблії є ще одна прекрасна жінка – це Марія-Магдалена, яку затаврували, тому що вона гарна, сексуальна, розкута. А Ісус сказав про неї: "В ній більше усіх перебуває Дух господній", тобто йому з Магдаленою було цікаво, тому що вона розкрита жінка.

А тепер подивіться, як в християнстві таврується сексуальна жінка, таврується жінка зріла і мудра. Зрозуміло чому. Уявіть, якщо жінка буде сексуальною, зрілою і мудрою, що тоді? Чоловік повинен відповідати цьому, а, якщо він не відповідає, то вона ним керуватиме. Для того, щоб це викоренити, потрібно було втопити образ зрілої, сильної, розкритої, розумної жінки.

Ще більше неправильних, деструктивних, руйнівних речей в християнському обряді вінчання. Під час служіння священик бажає нареченій бути мудрою і плідною, як Сара, а женихові – бути мудрим, як Авраам. Що це за особи? Двоюрідні брат і сестра. Сара вперше народила в 90 років від свого двоюрідного брата. Перед цим її чоловік Авраам підкладав дружину під усіх вельмож, яких він зустрічав по дорозі, поки вони мігрували на території Близького Сходу. Тобто священик бажає цього усім нашим слов’янським дівчатам!

Символ обручки – це символи жіночого і чоловічого начал. Коли обручка одягається на палець – це символ з’єднання чоловіка і жінки. Відповідно, чоловік повинен одягати обручку дружині, а дружина – чоловікові. У церкві ж обручки одягає священик: спочатку нареченій, потім женихові. Кого з ким з’єднують?

Великим злом є завершення обряду, коли молодят тричі обводять навколо вівтаря. Священик водить їх проти годинникової стрілки. А рух проти годинникової стрілки в будь-яких обрядах – це замовляння на смерть, на руйнування чогось. Всі ці моменти прирікають пару, що вінчається, на несприятливий розвиток сімейних стосунків.

Якось одна жінка мені сказала: "Я зрозуміла, коли я вінчалася з чоловіком, то несла образ Матері Божої, а він ніс образ Ісуса Христа. Це ж означає, що я усе життя для нього мамою маю бути, а він для мене сином? Так це ж інцест!" Так, але, нажаль, ми в цьому абсурді живемо.
Образи релігії, традиції проектуються на життя. В християнстві немає образу чоловіка-воїна, немає образу мудрого, щасливого чоловіка, немає образу сім’янина.

А в наших предків завжди була гармонія між чоловіком і жінкою. Вони наслідували образи Лади і Сварога. А це гармонійна щаслива пара, вони один одного люблять, шанують і цінують. І немає сенсу одному пригнічувати іншого, тому що кожен цінний у своєму втіленні. Тому слов’янська жінка й могла "коня на скаку зупинити…"

Вона досить сильна, коли це потрібно, і в той же час вона слабка, ніжна, лагідна і добра зі своїм чоловіком. Прояв її сили не ніс загрозу чоловікові, тому що усьому є своє місце. А якщо сказати, що жінці не потрібно бути сильною – це дуже не правильний підхід. Як же вона буде усе на собі тримати: сім’ю, дітей? Вона відповідає за свій рід, їй все одно потрібна ця сила. Тому відмовитися від неї немає сенсу, її потрібно просто трансформувати і проявляти там, де вона потрібна. На жаль, наш народ втратив це розуміння, ці образи.

Приведу ще один абсурд з Біблії: після смерті куди відправляють попи наших предків? На «лоно Аврамове». А де лоно у чоловіка і яким способом туди потрапити? Коли починаєш усвідомлювати, як багато безглуздого, шкідливого у священному писанні, що нас цим залякали, заборонили аналізувати, думати, - тоді тільки людина прокидається і починає бачити усе, як є.

Чому при такій сильній культурі, яка була у слов’ян, при таких знаннях їх залякали?

Річ у тому, що є день і є ніч. Напередодні християнізації Русі наш народ підійшов до темного періоду – Ночі Сварожої. Волхви і відаючі люди не можуть робити щось насильно: вбивати когось або нав’язувати свою волю. Коли прийшов до влади князь Володимир, вони зрозуміли, що система руйнується, тому що він, по-перше, не слов’янського роду, він син рабині Малуші. По-друге, знання почали втрачатися, між жерцями почали творитися не зовсім сприятливі речі. Одні говорили: "Мій Перун дає дощ, а твій Перун не дає дощ. Мій Дажбог це робить, а твій не вміє це робити".

Володимир спочатку хотів об’єднати усіх, тому поставив в Києві багато Кумирів-Богів, але зрештою зрозумів, що не зможе до кінця це зробити. Щоб затвердитися у владі, він привів варяг, щоб підкорити народ з допомогою християнства.

Волхви розуміли, якщо прийшла ця ситуація, то потрібно працювати над духовним планом, і вони залишили для народу частину тих волхвів, які могли їх вести далі, але не явно. Інша тисяча волхвів з кожного регіону країни принесли тисячу дубових гілок і створили величезне вогнище в Києві на Лисій горі, вони одночасно ввійшли в це вогнище. Таким чином волхви перемістили потрібну енергію в просторі і часі для того, щоб прийти в той потрібний момент, коли душі почнуть прокидатися, почне відновлюватися родова пам’ять.

Через тисячу років, а цей час якраз настав зараз, душі цих волхвів почали втілюватися.

Тепер волхви повинні учити слов’янський народ, піднімати їх і виводити з темної ночі. Найтемніший період ночі настає перед світанком. Зараз якраз цей найтемніший період, проте ніч вже закінчується. Це рубіж 2012-2015 років – момент, коли Земля міняє свої вібрації, і якщо вібрації людини будуть схожі з новими вібраціями Землі, тоді вона залишиться на цій планеті.

Якщо ні, вона просто сходить з цього «корабля». Тому завдання відаючих людей допомогти людям трансформуватися в цей період.

Тисячу років – це момент смерті і переродження. Наша нація постійно перероджується, як і кожна нація. Зараз час непростий, який дозволяє, як написано в біблії, "очистити зерна від плевел". Це якраз момент переродження нації. Саме зараз відаючі люди, духовні провідники потрібні більше, ніж коли-небудь, щоб підтягнути людей, допомогти їм прокинутися і вийти в новий період.

Якщо б не було Ночі Сварожої, засилля чужої релігії на наших слов’янських землях, то ми б не так цінували те, що маємо. Зараз у нас є міра порівняння: образ нещасної жінки Марії і образ Лади.

Ми можемо вибирати: який образ мені ближчий, до кого я хочу? Відразу зрозуміло, що хочеться повторити образ Лади – щасливої сімейної жінки. Тепер, коли ми маємо те своє дороге, рідне, звичайно, ми його цінуватимемо, розвиватимемо в собі і даватимемо іншим це усвідомлення. Це і є очищення, момент переходу, вікова посвята душі.

 Повна версія


 ДО ТЕМИ:

 Facebook
 Коментарі

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET Rambler's Top100