СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Смачного!”


Готуємо “перцеву сіль”

17 жовтня 2009 р. | Автор/джерело: “Аратта-Україна”
 50119

Щойно на ринках з`являється яскравий пекучий перець, господині починають готувати одну з найпопулярніших гострих приправ - аджику.

Аджика у перекладі з абхазької мови означає просто “сіль”. З`явилася приправа завдяки абхазьким вівчарям.

Весною, коли отари виганяли в гори, господарі видавали вівчарям сіль, і призначалася вона тільки вівцям у вигляді добавки до харчування. Овечки, наївшись солі і, страждаючи від спраги, їли трави набагато більше і швидше набирали вагу.

А щоб вівчарі не приправляли сіллю свою їжу, - в ті часи сіль була дуже дорогою, - господарі отар додавали до неї пекучий перець. Сіль після цього втрачала “товарний вигляд”, але ця обставина нітрохи не заважала вівчарям використовувати її як приправу. Вони навіть удосконалили рецепт, додавши для поліпшення смаку часник, кінзу, хмелі-сунелі й інші прянощі.

Отриману суміш приправ абхази називали словом “апирпил-джика”, що означає “перцева сіль” або “аджиктцатца”, тобто “сіль, перетерта з чимось”, а решта народів світу - просто аджикою.

Ось так і з`явилася на світ аджика.

Аджика не тільки смачна, але і дуже корисна: вона стимулює процеси травлення, підсилює обмін речовин і володіє противірусним ефектом, що робить її необхідною в застудний час. Але це стосується лише справжньої класичної аджики, яка робиться на основі червоного гострого перцю, часнику і солі, - це - базові компоненти, які ретельно перетираються з додаванням коріандру і різних спецій в однорідну масу.

Червоний пекучий перець - головна складова аджики, він надає цій приправі темно-червоний колір. Шанувальники традицій наполягають: у аджиці не може бути помідорів! Всі відомі у нас в Україні рецепти “аджики”, до складу якої входять також солодкий перець і помідори, а суміш доводиться до кипіння, з подальшою консервацією, до справжньої аджики не мають жодного відношення.

Аджика класична (на 0,5 л)

300 грамів червоного стручкового гострого перцю, 150 грам часнику, 1/4 склянки солі і третина склянки суміші: коріандр, хмелі-сунелі, насіння кропу. Можна також додати подрібнені свіжі трави кропу і петрушки (кінзи).

У стручків відрізуємо плодоніжки, витрушуємо насіння - і перемелюємо в блендері разом з часником, коріандром і насінням кропу (якщо використовуватиметься м`ясорубка, - пропустіть разів зо три). В кінці додаємо сіль і все ретельно перемішуємо - в ідеалі ми повинні одержати однорідну пастоподібну масу.

Можна також додати подрібнені свіжі трави - кінзу (або петрушку) і кріп, але в цьому випадку колір аджики буде не таким яскравим і красивим.

Для того, щоб не обпалити ферментами гострого перцю рук, використовуйте гумові рукавички!

Зберігати аджику потрібно у прохолодному місці й обов`язково у щільно закритому скляному або керамічному посуді, - інакше приправа висихатиме.

Аджика добре смакує із запеченою куркою (її попередньо обмащують аджикою), як гостра приправа йде до перших страв, м`яса, шашликів. Можна робити бутерброди з маслом, яке зверху намастити тонким шаром аджики.

І наостанок - постійна присутність аджики у вашому раціоні захистить вас від гострих респіраторних захворювань під час епідемій грипу та інших ГРВІ, - адже і перець і часник містять фітонциди, які здатні «примушувати» клітини організму продукувати свій ендогенний білок - інтерферон, який першим вступає у боротьбу з вірусом!

Насолоджуючись пахощами аджики, ви також даєте змогу епітеліям верхніх дихальних шляхів отримати від фітонцидів стимул знову ж-таки продукувати той самий інтерферон.


 Повна версія


 Facebook
 Коментарі