СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Думка українця”


Павло Лебедєв – невидимий для правосуддя екс-міністр-утікач

4 травня 2017 р. | Автор/джерело: Андрій Покровський, Радіо Свобода
 14157

Павло Лебедєв, оголошений у розшук Службою безпеки України, вельми непогано почуває себе в Севастополі. Україна, тим часом, судити заочно втікача, екс-міністра поки не збирається, а його українських активів не бачить.

Лебедєв і Севастополь

Після президентських виборів 2010 року Павло Лебедєв став офіційним і неофіційним уповноваженим Віктора Януковича в Севастополі. Він зумів швидко «віджати» бютівця Андрія Сенченка й інших місцевих підприємців від їхніх володінь у районі Балаклавської бухти ‒ звільняв для Олександра Януковича це місце під будівельно-рекреаційний бізнес.

Але це не перша поява майбутнього міністра оборони в Криму. Протягом 1999-2002 років він працював фінансовим директором державної акціонерної кампанії «Титан» в Армянську, куди приїхав із Чернівців. У Чернівцях, до речі, свій бізнес починав Дмитро Фірташ, який пізніше прибрав до рук кримський «Титан».

2008 року, будучи народним депутатом від Партії регіонів, Лебедєв увійшов до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань з’ясування обставин порушення Конституції й законодавства України Севастопольською міською державною адміністрацією й Севастопольською міською радою. Це було йому необхідно для отримання впливу на представників місцевої влади.

2010 року Янукович ледь не призначив Лебедєва головою СМДА. Але й без цього в бізнесмена були непогані стосунки з керівниками міста, де він із успіхом розвернувся. Як писали в той час місцеві ЗМІ, «він збудував перший у місті чотиризірковий готель «Аквамарин». Із його ім’ям пов’язують аквапарк «Зурбаган». Лебедєв анонсував створення аналога Діснейленду, комплексу «Водний світ», зернового терміналу в Камишовій бухті. Народний депутат вклав в економіку Севастополя 150 мільйонів доларів».

2012 року після виборчої кампанії в 224-му окрузі Лебедєв був у черговий раз обраний народним депутатом ‒ тепер від Севастополя. Наприкінці того ж року президент Янукович призначив його міністром оборони України.

На новому місці старший лейтенант запасу розвернувся ще крутіше. Розпочалася кампанія зі скорочення кількості військових містечок в усій Україні й передача їхніх територій у відання місцевої влади. На звільнені землі заходили забудовники. Будівельна імперія Лебедєва продовжувала зростати.

Також усі види Збройних сил і структурних підрозділів Міністерства оборони отримали вказівки від нового міністра: терміново визначити нерухомість, техніку й майно, які будуть виставлені на продаж. Розвал української армії при Лебедєві продовжився з подвоєною швидкістю.

Військовий експерт, журналіст Юрій Бутусов розповідає: «Буквально 2013 року було масове скорочення розвідувальних частин, частин зв’язку, інженерного забезпечення, ремонтно-відновлювальних частин. Якби за Януковича вибори відбулися 2015 року, ми б уже армію не відновили в принципі. Її б узагалі могло не бути».

Будучи міністром, Павло Лебедєв будував маєток у Севастополі ‒ на землях, для цього не призначених ‒ із видом на море, невеликим ландшафтним парком і власною каплицею. Після анексії Криму на «дачу Лебедєва» намагалися прорватися російські журналісти, але були грубо виставлені охороною.



У розпал подій на Майдані, 21 лютого 2014 року, міністр оборони виїхав до Криму. «У зв’язку з сімейними обставинами в період з 22 до 24 лютого 2014 року я перебуваю в Севастополі. У понеділок я знову буду на робочому місці і продовжу виконувати свої посадові обов’язки», ‒ цитувала в повідомленні слова Лебедєва прес-служба Міністерства оборони.

При цьому раніше депутат Верховної Ради Анатолій Гриценко у Твіттері повідомив, що Лебедєв перебуває на території Російської Федерації.

Де в цей час був Лебедєв насправді, ми, можливо, дізнаємося не скоро. Але факт залишається фактом ‒ Янукович утік до Росії саме через Крим.

Після проведення «референдуму» й анексії Криму Росією, втікач екс-міністр оборони, як ні в чому не бувало, розгорнув бурхливу діяльність у Севастополі. Його благодійний фонд уже навесні 2014 року роздавав книги, а пенсіонерам ‒ аптечні картки зі знижкою. Разом із іншим утікачем народним депутатом-сепаратистом Вадимом Колесніченком, який також осів у місті-герої, Лебедєв збирався стати місцевим депутатом. Але до «команди Олексія Чалого» їх не взяли, а в російських реаліях намагатися виграти вибори у «єдиноросів» безглуздо й безперспективно.

Зате з будівельним бізнесом усе було в порядку. З призначеним Кремлем «губернатором»​ Сєргєєм Меняйлом була знайдена спільна мова, все-таки теж колишній військовий, віце-адмірал. І ось Павло Лебедєв уже увійшов до складу правління Російського союзу промисловців і підприємців (РСПП), де представлятиме інтереси Севастополя та Криму.

Компанії Лебедєва почали забудовувати заповідні території поблизу моря ‒ мис Фіолент, урочище Ласпі. Але після «заслання» Меняйла до Сибіру домовитися з його «наступником», Дмітрієм Овсянніковим, не вийшло. Почалися «суди» щодо суперечних територій та інші проблеми.

Але буквально днями і ця проблема була вирішена. «Виконувачу обов’язків губернатора» восени необхідно перемагати на «виборах», а найбільший забудовник міста може в цьому добре допомогти. Всім лебедєвським будівництвам знову дали «зелене світло».

Загалом у Севастополі в Лебедєва все в порядку.

Лебедєв і Україна

А що ж Україна? Служба безпеки України в розшук міністра-втікача оголосила лише 17 жовтня 2015 року, через півтора року після самовільного залишення посади, за статтею 255, частина 1 Кримінального Кодексу України ‒ «Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розробки планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп».

Роком раніше, в жовтні 2014 року, в Україні порушили справу проти восьми колишніх міністрів оборони, серед них був і Лебедєв. Військова прокуратура підозрює колишніх очільників оборонного відомства в руйнуванні структури армії й підриві обороноздатності країни.

За словами головного військового прокурора України Анатолія Матіоса, ці дії армійського керівництва призвели до того, що «на момент анексії Криму в нас на папері було шість бригад, із яких урешті-решт вдалося зібрати 400 людей».

На якій стадії зараз перебуває розслідування кримінальної справи проти Павла Лебедєва, незрозуміло.

У серпні 2016 року все той же Анатолій Матіос повідомив, що правоохоронці провели обшук у квартирі Лебедєва. І тільки через півроку, на початку лютого 2017-го, головний військовий прокурор розповів подробиці обшуку: виявляється, тікаючи до Криму, екс-голова Міноборони Павло Лебедєв забув удома секретні документи. «(Вилучено) речі, що підпадають під ознаки документів із грифом «цілком таємно» і «таємно». Так як ці документи пов’язані з обороноздатністю країни й багатьма її складовими», ‒ сказав Матіос і зазначив, що експертиза вилучених документів має завершитись у березні-квітні поточного року.

А тим часом колишній міністр оборони, який розвалив українську армію, рятує своє добро від арешту й конфіскації. Згідно з розслідуванням українських журналістів, венчурний інвестфонд, який вважається «гаманцем» Лебедєва, сховав своїх власників.

Фонд «Стартап» володіє великими частками у статутних капіталах дюжини українських компаній. Серед них ‒ розташовані в Рубіжному (Луганська область) компанії «Лізінвест» і «Рубіжанський Краситель», Свеський насосний завод із Сумської області, коростенський «Інтер Тайл», криворізький «Дизельний завод», київське туристичне агентство «Тревелмейд» і постачальник залізничного обладнання «Дніпроуніверсалкомплект».

Найбільш ключовий актив «Стартап» ‒ промислова інвестиційна група транспортного машинобудування «Інтер Кар Груп», якою венчурний фонд володіє спільно з кіпрською фірмою Tolivaria Ltd.

Офіційна біографія Павла Лебедєва свідчить, що до походу в політику (обрання 2006 року народним депутатом Верховної Ради від Блоку Юлії Тимошенко) він був президентом «Інтер Кар Груп». І чим вище Лебедєв піднімався кар’єрними сходами, тим більше він на паперах «віддалявся» від свого головного бізнес-активу. До 2012 року, коли чиновник довів свою вірність Януковичу й був призначений міністром оборони України, всі його основні активи виявилися переписаними на його дочок. А 2013 року їхня частина була перекинута на новостворений «Стартап».

Загалом і на материковій частині України в Лебедєва все чудово. Бізнес процвітає. Кримінальні справи хоча й заведені, але судити його заочно, як Януковича, схоже, ніхто не збирається.

 Повна версія


 Facebook
 Коментарі