СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Національне питання”


Хтось із них думає про смерть. Українців у тюрмах Криму і Росії більшає

18 квітня 2018 р. | Автор/джерело: Світлана Дорош, ВВС
 3182

За півтора року кількість громадян України, котрі перебувають за ґратами у Росії та Криму і яких Київ вважає політичними в’язнями, збільшилася удвічі. Якщо у грудні 2016-го МЗС заявляло про 30 людей, то зараз їх понад 60.

Як твердять в українському МЗС, 22 громадянина України перебувають у в’язницях і СІЗО Росії, понад 40 - анексованому Криму.

За останні роки зовнішньополітичне відомство надіслало понад 300 дипломатичних нот на адресу МЗС Росії, про звільнення переслідуваних російським правосуддям постійно говорять керівники держави на міжнародних зустрічах.

Проте, починаючи із 2014 року, коли стало відомо про перші арешти, Росія звільнила лише семеро людей, ще один із арештантів, як сам він стверджує, втік.

Здоров’я багатьох із в’язнів викликає стурбованість і рідних, і близьких. За даними правозахисників, найкритичніша ситуація зараз - навколо кримчанина Володимира Балуха, який на знак протесту із 19 березня голодує у СІЗО Сімферополя, та Станіслава Клиха, психічний стан якого вже тривалий час викликає занепокоєння у адвоката і рідних. 15 квітня стало відомо, що він частково відмовився від їжі.

Представники ФСБ і Слідчого комітету Росії неодноразово заперечували політичні мотиви переслідувань українських громадян і твердили, що слідство керується не мотивами, а фактами, які зобов’язане розслідувати.

"Хочеться вити від безсилля"

Двоюрідна сестра українського режисера Олега Сенцова - Наталія Каплан переконана, що долею українських політв’язнів у структурах влади має опікуватися окрема людина, спеціальний уповноважений.

"Ми підійшли до цифри 60, і я вже не можу назвати поіменно кожного. Просто не можу. Тепер питання, а скільки їх треба, щоб в Україні з’явився таки уповноважений задля їхнього визволення? Ніякої стратегії, нікого, хто б відповідав за це питання, немає. (...) Сумно, ганебно, хочеться вити від безсилля і нерозуміння, що ще треба зробити, щоб достукатися до тих, у кого є влада, важелі і можливості", - написала Наталія Каплан у Facebook ще майже півроку тому.

В екстрадиції відмовили

У серпні мине три роки, як Олега Сенцова і Олександра Кольченка засудили відповідно до 20 і 10 років тюрми суворого режиму зі звинуваченнями у створенні терористичної організації і підготовці терактів у Сімферополі.

Україна неодноразово зверталася із закликом до відповідних органів Росії про екстрадицію їх в Україну, а також Геннадія Афанасьєва та Юрія Солошенка. Двоє останніх повернулися додому, але в екстрадиції Сенцова і Кольченка Росія відмовила. У жовтні 2016 року мін’юст РФ причиною відмови назвав їхнє російське громадянство, хоча вони заперечують цей факт.

Олег Сенцов відбуває покарання у Ямало-Ненецькому автономному округу РФ, Олександр Кольченко - у Челябінській області.

Іще один засуджений за тією ж справою "кримських терористів", Олексій Чирній, засуджений до семи років позбавлення волі, відбуває покарання у Ростовській області.

"Заснути і не прокинутися"

Ще двоє українців, котрі були засуджені у Чечні, Микола Карпюк та Станіслав Клих, отримали 22,5 і 20 років тюрми зі звинуваченнями у вбивстві російських військових під час російсько-чеченської війни у 90-х роках.

Микола Карпюк нині у тюрмі міста Владимир, Станіслав Клих - спочатку був у Чечні, потім його перевели до Челябінської області.

15 квітня стало відомо, що він частково відмовився від їжі. У листі, опублікованому в російській "Новой газете", Станіслав написав, що вимагає переведення його в іншу в’язницю.

"Хочеться заснути і не прокинутися, смерть стає бажаною. Деяку розрядку дає читання листів - вони дають відчуття надії", - цитує газета Станіслава.

Він також висловив невдоволення зусиллями Києва для його звільнення: "Як я можу бути задоволений їхніми "зусиллями", якщо я досі не вдома?".

А також розповів несподівані подробиці зі свого життя до ув’язнення. Зокрема, він вказує, що не вважає себе політичним в’язнем, оскільки до затримання був членом Партії регіонів, лояльно ставився до керівництва Росії і взагалі був "аполітичним".

Сергій Литвинов, засуджений до восьми років і шести місяців ув’язнення за розбійний напад у складі групи озброєних осіб на громадянина Росії на території Луганщини і заволодінні двома автомобілями.

Однак причиною його затримання і арешту спочатку було звинувачення у вбивствах та зґвалтуваннях на території Донбасу. Згодом російський Слідчий комітет зняв ці обвинувачення через відсутність події злочину.

Сергій Литвинов перебуває у Батайську Ростовської області, там же, де і Олексій Чирній.

Заступник міністра юстиції Сергій Петухов твердив, що Росія без пояснення причин відмовилася передати Україні Станіслава Клиха, Миколу Карпюка та Олексія Чирнія.

Павло Гриб є наймолодшим серед ув’язнених у Росії українців. Коли у серпні 2017 року він зник у Білорусі, йому було 19 років. Як стверджують його захисники, він був проти волі вивезений до російського Краснодара, де наразі перебуває у СІЗО. ФСБ звинувачує його у "тероризмі", нібито він готував вибух в одній зі шкіл Сочі. Батько в’язня скаржиться на те, що у хлопця проблеми зі шлунком, є загроза кровотечі.

За Євромайдан?

Володимир Балух покараний на термін три роки і 8 місяців зі звинуваченнями у "зберіганні зброї" й "насильстві до представника влади".

Проте правозахисники переконані, що це - розправа за його проукраїнську позицію. Володимир постійно вивішував державний прапор України на своєму будинку, а також прикріпив табличку "вулиця героїв Небесної Сотні".

Із 19 березня він голодує на знак протесту проти російського правосуддя.

Архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ (КП) Климент, котрий неодноразово відвідував Балуха, твердить, що той зазнає знущань у СІЗО. За словами священика, Володимир не має наміру припиняти голодування і стан його здоров’я тяжкий.

Олександра Костенка у травні 2015 року засудили до трьох років і 11 місяців позбавлення волі, він відбуває покарання у Кірово-Чепецьку Кіровської області. Його звинуватили у нанесенні тілесних ушкоджень співробітникові "Беркута" під час подій на Майдані у 2014 році.

За схожими звинуваченнями до 10 років засуджений у Криму 22-річний Андрій Коломієць. Зараз він у тюрмі в Краснодарі. Згідно з інформацією громадської організації "Let my people go", він отримав шість років у колонії суворого режиму за те, що нібито кидав "коктейлі Молотова" в "беркутівців" під час Євромайдану в Києві. Його також визнали винним за звинуваченням у зберіганні наркотиків, що додало ще чотири роки до терміну його покарання.

Кримські татари

За даними МЗС України, на території анексованого Росією Криму утримуються за політично вмотивованими обвинуваченнями "в організації та участі в масових безладах", "екстремістській діяльності" та "диверсійній діяльності" понад 40 громадян України, переважно кримські татари.

Алі Асанов і Мустафа Дегерменджи засуджені у так званій справі "26 травня". Тоді сталися зіткнення між захисниками територіальної цілісності та проросійськими активістами. Ще двох лідерів кримських татар, Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова, у жовтні 2017 року звільнили після акту помилування.

У справі про діяльність ісламського руху "Хізб ут-Тахрір" вже засуджені або перебувають під слідством понад 20 кримських татар.

"Диверсійна діяльність" у Криму

Звинувачення ФСБ Росії у шпигунстві і диверсійній діяльності - одна із найчастіше інкримінованих статей українським громадянам. Найгучніші із них - справи Романа Сущенка та Євгена Панова.

Романа Сущенка, кореспондента агентства "Укрінформ" у Франції, підозрюють у шпигунстві. Російської спецслужби заявляють, що Сущенко - полковник, кадровий співробітник ГУ розвідки міноборони України і що затримали його під час "шпигунської акції".

Євгена Панова та Андрія Захтея звинувачують в "організації незаконного збройного формування або участі в ньому".

У грудні 2016 року Панов у скарзі на адресу Слідчого комітету РФ написав про тортури: за словами Євгена, його били залізною трубою по голові, нирках, руках і ногах, підвішували в повітрі за наручники, катували електричним струмом.

У Кірово-Чепецьку Кіровської області вже понад два роки перебуває Валентин Вигівський, якого у грудні 2015 року засудили до 11 років тюрми за шпигунство. Його затримали у Криму і звинуватили у тому, що через інтернет вербував працівників російського оборонно-промислового комплексу, аби ті збирали для українських спецслужб секретні дані.

Також вже засуджені:

Микола Шиптур - у Севастополі, до 10 років ув’язнення, зі звинуваченнями у незаконному перевезенні зброї та замаху на вбивство службової особи.

Віктор Шур - до 12 років позбавлення волі за шпигунство на користь України, а саме, збирання відомостей про режимний об’єкт міноборони Росії.

Олексій Стогній - за звинуваченнями у незаконному обігу та виготовленні зброї нещодавно отримав 3,5 роки тюрми.

Дмитро Штибліков, який був експертом аналітичного центру "Номос", за "підготовку диверсії та зберігання боєприпасів", засуджений до п’яти років колонії суворого режиму.

Інші близько 10 людей, імена яких менше лунають у пресі, тримають у слідчих ізоляторах у Криму за підозрами у сприянні "Правому сектору", участі у "диверсійно-терористичній групі", у "виготовленні та перевезенні вибухових речовин".

Усі вони звинувачення відкидають. А через невизнання Україною анексії Криму і утворених там "державних" російських структур українські офіційні особи та правозахисники позбавлені можливості контактувати із ними. Фактично, єдиний зв’язок із утримуваними у Криму - це їхні адвокати.

Якщо дивитися на те, як були звільнені громадяни України у попередні роки, повернення додому можливе лише у випадку набуття чинності вироку суду і ухвалення президентом РФ акту помилування - після домовленостей на найвищому рівні.

 Повна версія


 Facebook
 Коментарі