СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Економіка та фінанси”


Зігрітись без Росії. Чи вистачить газу на Західній Україні?

12 лютого 2019 р. | Автор/джерело: Тетяна Сімка, BBC
 5714

Залишилось менше року до “дня Д”, коли, зі слів прем’єра Гройсмана, Україна зможе повністю забезпечувати себе газом з власних родовищ.

"Я глибоко вірю у те, що амбітне завдання до 2020 року вийти на 100% забезпечення природним газом власного видобутку ми зможемо виконати", - заявив Володимир Гройсман ще у вересні 2016 року.

Віце-прем’єр Володимир Кістіон свого часу ставив ще амбітнішу мету: що з 2035 Україна наростить видобуток газу не тільки для власних потреб, а й почне його експортувати (до 5 млрд кубометрів на рік).

З листопада 2015 року Україна вже не імпортує газ із РФ. Утім, російський газ транзитом проходить через українську газотранспортну систему в країни Євросоюзу, а звідти реверсом імпортується до України через Словаччину, Польщу та Угорщину. Чи зможе Україна колись відмовитися від цього?

Редакція BBC News Україна спробувала розібратися, скільки газу лишилося на Західній Україні і які перспективи його видобутку.

Злізти з "газової голки" Росії

На території п’яти областей - Львівської, Івано-Франківської, Волинської, Закарпатської та Чернівецької - розташовані більше 40 родовищ з майже 500 свердловин.

2,1 млн. кубометрів газу щодоби, або 70% всього газу в західному регіоні, видобуває "Львівгазвидобування" (ЛГВ), одна з трьох філій державного підприємства "Укргазвидобування" - найбільшої газової компанії України.

"Великі поклади газу на цих територіях залишилось в надрах Битків-Бабченського родовища, що на Прикарпатті. Ще є запаси в Хідновицькому, Більче-Волицькому, Свидницькому, Летнянському та Опарському родовищах, що на Львівщині. Найстарше - Опарське. Розробляється від 40-х років минулого століття. Наймолодше - Летнянське: експлуатується з 90-рр", - розповідає начальник геологічного відділу "Львівгазвидобування" Андрій Лазарук.

"Коли почався промисловий видобуток нафти, то її невідступний "дух" - природний газ - сприймали як перешкоду. ... На початку ХХ ст. за вітром пустили близько 6 млрд. кубометрів газу", - розповідає Олег Микулич, науковий працівник Музею нафтової і газової промисловості України НГВУ "Бориславнафтогаз".

Виснажені родовища, слабка геологорозвідка і відсутність дозволів на розробку нових площ - це основні "гальма" газодобувної галузі в Україні.

Україна, кажуть газовики, довгі роки орієнтувалася на закупівлю газу в Росії. Мільярди доларів йшли туди, а геолого-розвідувальна галузь в Україні майже занепала. При цьому, за обрахунками фахівців Ryder Scott Company, запаси природного газу України становлять 270 мільярдів кубометрів. І це тільки на родовищах "Укргазвидобування".

Як заявив Олег Кирилюк, т.в.о голови Держгеонадр України, виступаючи у жовтні 2018 року у Трускавці, держава вкладає всього 100 млн. гривень на рік у поновлення матеріально-сировинної бази. Щоб повноцінно здійснювати геологічну розвідку для видобувних підприємств, щороку потрібно 1,5 мільярди гривень.

"Ресурсна база діючих родовищ виснажена подекуди на 90%. Особливо тут, на Заході України. Здорове співвідношення розвіданих ресурсів і тих, що розробляються, повинна бути 2:1. Де 2 - це розвідані запаси, які очікують видобутку. Натомість, уже понад 20 років геологорозвідка фактично не проводилась, бо Україну у ці роки посадили на російську "газову голку", - каже Орест Залокоцький, головний геолог "Львівгазвидобування".

"Останні два роки ситуація трохи пішла на лад - ми оновлюємо автопарк. До прикладу, понад половину всієї техніки, що експлуатувалася останні 20 років, замінили новою",- розповідає Ігор Мельник, головний механік "Львівгазвидобування".

Незабаром в Україну надійдуть вісім нових бурових верстатів німецького та китайського виробництва. Для дяких уже навіть придумали імена - "Король Данило", "Гетьман Сагайдачний", "Степан Бандера", а їхні можливості значно вищі, ніж у старих. Щоби завантажити ці верстати, у "Львівгазвидобуванні" планують у 2019 році пробурити і розпочати видобуток газу на 12 нових свердловинах: восьми експлуатаційних та чотирьох розвідувальних.

Технічні перепони...

Запаси невидобутого газу тільки в західному регіоні України становлять мільярди кубометрів. Газ є в Карпатах та на великих глибинах уже розвіданих родовищ. Сьогодні "Львівгазвидобування" дає 5% видобутку газу в Україні.

"Логічно, що через виснаженість запасів, видобуток, має падати. Але вже другий рік поспіль ми не лише зупинили падіння, а й збільшили видобуток газу, в порівнянні з 2017 роком, на 5%", - розповідає директор "Львівгазвидобування" Олександр Сендега.

Загалом, існує три чинники, які допомагають видобувати газові запаси сповна:
- нові свердловини,
- інтенсифікація свердловин, які вже експлуатуються,
- встановлення нових компресорних агрегатів.

Що дає інтенсифікація? Минулого року від буріння 10 нових свердловин "Львівгазвидобування" отримало додатково 123 тис. кубометрів газу на добу, а від інтенсифікації на експлуатаційних свердловинах - понад 220 тис. кубометрів газу щодоби. Окремі свердловини, після таких операцій, почали давати щодня понад 50 тис. м. куб газу, замість звичних 2-х чи 5-ти.

Ще один фактор - компресорні дотискуючі станції (ДКС). Вони примушують свердловини з низькими пластовими тисками віддати майже весь газ, а потім переганяють його в магістральні газогони з високим тиском.

... і політичні завади

Робота українських газовиків складна не лише через численні офіційні дозволи на вивчення та розробку геологічних площ від Держгеонадр, а й через необхідність їхнього узгодження з місцевою владою. Найбільше проблем виникло на Полтавщині. Звідти газовики державної компанії через екологічні та фінансові непорозуміння отримали понад 60 відмов.

У "Львівгазвидобування" схожі проблеми є на Волині з Локачинським нафтогазопромислом.

Аби протидіяти корупції при видачі дозволів, Державна служба геології та надр України вирішила всі залишки розвіданих запасів продавати тільки з відкритих аукціонів.

Так, у жовтні 2018 р. провели перший відкритий аукціон, де "Укргазвидобування" за 15 млн. грн. придбало право на розробку Липовецької площі в Яворівському районі на Львівщині. Там вже цього року планують пробурити дві перших розвідувальних свердловини.

Ще один "запобіжник" корупції — тендерні процедури за програмою "ProZorro". Завдяки відкритим торгам на газовидобувний ринок України вийшли серйозні іноземні фахівці із сучасним обладнанням.

До прикладу, з газовиками "Львівгазвидобування" почали працювати румунський флот гідророзривів компанії Tacrom Services S.R.L., американський виробник плунжерних підіймачів "EPІC LIFТ SYSTEMS" та Weatherford International Ltd - швейцарська компанія, що постачає обладнання для нафтогазовидобувної галузі у понад 100 країн світу.

Як ще можна збільшити газовидобуток?

За словами Олександра Романюка, першого заступника голови АТ "Укргазвидобування", у регіоні ще не було глибокого буріння, лише розпочали проводити якісну сучасну сейсміку в Карпатах. Крім того, розбудовується і нове родовище "Люта" на Закарпатті. Незабаром там облаштують перший в Україні віртуальний газопровід: перевозити газ будуть автотранспортом, оскільки мережі газогонів недостатньо. Такі віртуальні газопроводи використовують, наприклад, у Канаді.

Але це не все. Ярослав Лазарук, доктор геологічних наук, провідний науковий працівник Інституту геології та геохімії горючих корисних копалин Національної академії наук України, який кілька років вивчав газовидобування на заході України, каже, що настав час для глибокого буріння.

"Сьогодні світовий стандарт пробурених свердловин - 5 км, залежно від тої чи іншої досяжності технічних глибин. І на питання, чи є на глибині газ, є така відповідь: якщо американці отримали нафту з глибини 9 км, то це не теорія. І ми це можемо робити. Інша справа, скільки воно коштує і наскільки воно економічно вигідно? У східному регіоні ми уже дійшли до глибин 5 чи 5,5 км, де цілком рентабельно видобувати газ", - наголошує вчений.

За прогнозами вчених, лише на Битків-Бабчинському родовищі надра містять ще близько 31,6 млрд. кубометрів газу. Але те, що стимулюють технології, можуть спинити бюрократичні перепони.

"Сучасна видобувна галузь дуже вирізняється від тої, яка була навіть 10 років тому. У світі змінився підхід до енергоджерел, технології видобутку, геологічного вивчення. Можна довго пишатися нашими дідами, які побудували цю промисловість і понесли її у світ, але сьогодні Західна Україна потребує нових сервісів, нового обладнання і технологій для видобутку - у все це треба вкладати власні кошти", - ділиться Степан Козицький, гендиректор ТОВ "Бурова компанія "Горизонти".

При цьому, газовидобуток, за словами кандидата геологічних наук, доцента кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології ЛНУ ім. Франка Василя Дяківа, менш шкідливий для довкілля, ніж будь-яке сучасне сміттєзвалище.

"Коли повз тихе карпатське село проїжджає 10 великовантажних авто чи 10 цистерн, ризики є. Але якщо порівняти шкідливість газовидобувної промисловості з іншими, такими як шахти, відкритий видобуток в кар’єрах, то з газом вона мінімальна. Уявімо, що ми знайшли газ, і треба вирубати гектар лісу. Але це не десятки гектарів. ... Тим більше, в національних парках ніхто нічого не буде бурити", - пояснює пан Дяків.

"Я знаю села на Прикарпатті, які мають по 10 мільйонів гривень рентної платні на рік за те, що на їхній території добувають газ. Звісно, через те, що їздить більше машин, розбиваються дороги, але за ті кошти можна все відремонтувати. Тим більше, все регламентується законом: ніхто не буде бурити на ділянці, яка знаходиться ближче, ніж за 300 метрів до населеного пункту або за 100 м до річки", - розповідає Василь Олексійович.

За його словами, самі газовики дуже обережно ставляться до потенційних ризиків: "Газовики прекрасно знають, чим небезпечна їхня робота і які штрафи їм "світять" у випадку НП. Але це вам не комплекс із промислового розведення свиней чи курей, де в радіусі 3 км буде сморід від посліду. Теоретично, з газом теж можуть бути аваріїї, але, як правило, останнім часом такі не фіксувалися".

Василь Дяків розповідає, що в карпатскому регіоні газові ділянки розкуповуються, як пиріжки: "І головна причина - політика "дорогого газу", яку веде уряд: вона спонукає надрокористувачів вкладати гроші у газовидобуток. За рахунок "дорогого газу" для населення зменшується споживання, і відповідно, до 2024-25 років кількість спожитого українцями газу зможе вирівнятися з об’ємами видобутого. Звісно, що основна частка буде йти з Дніпрово-Донецької западини, великі перспективи мав і Крим".

Все, за його словами, впирається у гроші, які потрібно вкласти у розвиток галузі.

Зовсім-зовсім без газу?

Ігор Щур, доктор технічних наук, професор Інституту енергетики та систем керування Національного університету "Львіська політехніка", взагалі не виключає, що з часом українці зможуть обходитися без газу. Його замінить альтернативна енергетика.

"Перші чотири - енергетика сонця, вітру, води та біоенергетика - сьогодні в Україні розвиваються дуже стрімко. Це зумовлено привабливими, так званими, "зеленими" тарифами, які в Україні вищі навіть за відповідні в Німеччині (в євроцентах), та закріплені і стабілізовані до 2030 р. законом України "Про стимулювання розвитку відновлюваної енергетики". Проте потужна сонячна та вітрова електроенергетика має перевагу над іншими за темпами розвитку і за вартістю генерованої електроенергії, що вже наближається до середньоринкової", - розповідає Ігор Щур.

За словами професора, Україна має ще значні розвідані запаси природнього газу і, звичайно, може себе повністю забезпечити. Проте зараз, коли органічних енергоносіїв стає дедалі менше, банально їх спалювати - майже варварство, каже вчений. І додає:

"Думаю, що через 20-40 років про газове опалення приміщень лише згадуватимуть й розказуватимуть дітям і онукам: старі люди - з ностальгією за зручністю й дешевизною, а люди середнього віку - як страшний сон про непідйомну ціну, марнотратство та небезпеку".

 Повна версія


 Facebook
 Коментарі