СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Холодна війна-2”


“Поруч з нами був рейс на Київ”: українка, яка була в аеропорту Тегерана 8 січня, розповіла що там відбувалося

13 січня 2020 р. | Автор/джерело: Тетяна Ворожко, Голос Америки
 6678

“Ці люди, ця черга - вони напевно залишаться зі мною в пам’яті назавжди”

Українка, яка була в аеропорту Тегерана 8 січня, і каже, що бачила чергу на рейс 752 МАУ до Києва, розповіла "Голосу Америки" подробиці свого перебування в аеропорту, та що відбувалося з рейсами інших авіакомпаній у цей час. Наша співрозмовниця мешкає у Лондоні, заміжня за іранцем. Ми публікуємо лише аудіо її розповіді через побоювання членів її родини в Ірані.

Від редактора: «Голос Америки» перевірив її особистість, той факт, що вона була в цей час у Тегеранському аеропорту, та основні факти, про які вона розповіла. Також «Голос Америки» був ініціатором цього інтерв’ю.

Публікуємо текст її розповіді:

"Ми вилітали з Тегерана, повертаючись з відпустки. У Тегерані ми сідали на літак, щоб з пересадкою летіти додому. І поруч з нами був рейс на Київ. У нас була можливість на ньому полетіти, бо наш квиток скасували за кілька годин до рейсу.

Рейси жодні не скасовувалися. Ситуація була спокійною. Всі рейси вилітали за розкладом. І повинні були вилітати і Люфтганза, Австрійські авіалінії літають... Прямо перед нами вилетів рейс у Доху, Катар. Потім наш рейс - до Стамбула. І наступний рейс - до Києва. Тобто жодної екстреної ситуації не було. Просто проходила нормальна посадка і виліт літаків. Ми вилітали з міжнародного терміналу і в тому ж аеропорту є внутрішній термінал. І ми бачили, що постійно злітають і сідають літаки. Тобто жодної екстреної ситуації, принаймні з моєї точки зору, не спостерігалося.

І ми звернули увагу на рейс на Київ, цікаво - хто на ньому летить. Загалом, ми обговорювали - ось ми могли б на нього взяти квиток і зараз би вже вилітали. І потім, коли ми пройшли вже паспортний контроль, ми перебували разом. Вихід на посадку був теж поруч. І рейси відправлялися фактично в один час. Тобто ми полетіли на кілька хвилин раніше. І потім, по прильоту до нашого міста пересадки, ми відкриваємо новини - і просто в шоці, що це сталося.

Загалом, відчуття дуже-дуже дивні. Я навіть не знаю, як описати. Начебто ми не причетні до цього. Але ми перебували там разом з цими людьми. Не те що б ми з ними спілкувалися, але всі разом перебували в аеропорту. І рейс на Київ. Я з України. Ми цим рейсом літали...

Обстановка в аеропорту була абсолютно спокійною. Це міжнародний аеропорт, в який прилітають інші авіакомпанії - Люфтганза, Австрійські авіалінії, Турецькі авіалінії.

Для мене, коли я там знаходжуся, це абсолютно безпечний простір. Як будь-який взагалі-то міжнародний аеропорт. Перебуваючи там, ми не знали, що у цей же час, або за пару годин до цього відбуваються якісь дії на території Іраку. Це ніби... Ну, люди, звичайно, обговорюють новини, але у звичайному режимі.

Наша авіакомпанія скасувала наш рейс незалежно від цього. Інші рейси не були скасовані. Вилітали за розкладом усі рейси до цього протягом години, ну скільки ми там перебували до виходу на посадку. І все йшло у звичайному режимі, нічого не скасовувалося, ніякої додаткової системи безпеки.

Нічого цього не було. Тобто це нормальне функціонування аеропорту, наскільки ми бачили. Ми не помітили нічого незвичайного. І жодної відміни жодних рейсів не було - і чек-ін, тобто реєстрація на рейс. І посадка на рейс наш і до цього і мабуть після цього. На український рейс вона проходила в звичайному режимі.

Я стояла поруч. Реєстрація на рейс відбувалася… Ось два рейси поруч. І, звичайно, я спостерігала. Спостерігала, бо ми стояли разом у черзі, спостерігала, бо мені було цікаво подивитися, хто з України летить, хто летить додому. В основному, іранські родини.

І ось одна родина, за якою я спостерігала... У мене до цих пір це стоїть перед очима. Як чоловік з дружиною обговорюють і не можуть домовитися, куди подарунки покласти. Куди покласти горішки, цукерки. Я просто спостерігала, тому що вони поруч зі мною стояли. І ось ця парочка просто не виходить у мене з голови. У них там 5 валіз, купа речей, ці подарунки, вони роздратовані, що потрібно вже робити реєстрацію, а вони ніяк не можуть це все упакувати.

І потім я прилітаю, відкриваю новини в наступному місті - і просто в шоці. Я навіть приблизно не можу уявити… Чоловік мені показує першу статтю про аварію і він каже мені: ось бачиш, яке коротке життя. Потрібно просто цінувати життя, насолоджуватися кожним моментом. І не витрачати життя на якусь дрібницю. І це, мені здається, залишиться зі мною на все життя."




 Повна версія


 Facebook
 Коментарі