СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Світ про Україну”


Руслан Рябошапка: США хотіли б бачити справжні реформи, справжні кроки, а не імітацію реформ

24 лютого 2021 р. | Автор/джерело: Мирослава Гонгадзе, Голос Америки
 1018

Руслан Рябошапка вважає, що вручення йому премії Держдепу США у сфері боротьби з корупцією є сигналом для президента Зеленського щодо того, які реформи Україна повинна впроваджувати.

В інтерв’ю Мирославі Гонгадзе колишній Генпрокурор України прокоментував ситуацію зі Стерненком, санкції щодо Медведчука, а також оголосив, що повертається в Україну з новим проектом.

Мирослава Гонгадзе: Державний департамент США вніс вас до списку 12-ти антикорупційних лідерів у світі. Чи це було для вас несподіванкою?

Руслан Рябошапка: Чесно кажучи, так. В першу чергу, це визнання заслуг і успіхів України. Це електронні декларації, які стали прикладом для багатьох країн. Це визнання реформи прокуратури, зокрема, першого етапу атестації, який ми провели. Я це сприймаю, в першу чергу, як успіх нашої країни.

Мені здається, що оця сьогоднішня нагорода і є таким сигналом Зеленському, що США хотіли б бачити справжні реформи, справжні кроки, а не імітацію реформ.

МГ: Все ж таки там названі ви особисто. Ви починали реформу, але вам не вдалося її завершити, вас звільнили з посади. В чому ви бачите головну причину можливості або неможливості продовження реформ?
РР: Лише одна є причина - політична воля. Коли політична воля є, тоді хороші закони ухвалюються досить швидко. І досить швидко і якісно вони імплементуються.

Нам за три місяці вдалося сприяти ухвалення закону і виконати цей закон. Ми проатестували центральний офіс Генеральної прокуратури, це дві з половиною тисячі прокурорів, з яких ми звільнили більше половини. Ми - це наша команда, разом у співпраці із експертами з громадянського суспільства.

Але коли політична воля зникає, то, відповідно, зникає і результат. Причина одна, і вона очевидна.

І мені здається, що це такий сигнал, можливо, від нової адміністрації США до адміністрації президента України, власне, для чого потрібна політична воля, і що треба зараз робити Україні.

МГ: На початку каденції президента Зеленського, ми так розуміємо, політична воля була, був новий уряд, були певні кроки реформ правоохоронної системи. Чому зникла ця політична воля?

РР: Зараз важко говорити про це однозначно, оскільки важко залізти людині в голову і зрозуміти, щоб саме ним керувало. Мені здається, що це питання, можливо, особистого комфорту. Оскільки такі серйозні реформи - це конфлікти із впливовими людьми, перш за все, з олігархами.

Президент вибрав для себе більш легкий і комфортний шлях миру, холодного миру чи можливо не дуже холодного, теплого миру, з деякими олігархами. Це для нього виявилось зручніше, ніж реформувати країну. На жаль.

МГ: Тобто можна стверджувати, що президент Зеленський вирішив не боротися з системою, а адаптуватися до системи?

РР: Власне, так. Імітувати боротьбу з корупцією, імітувати реформи. Цю імітацію ми спостерігаємо протягом останнього року.

МГ: Останні кілька кроків президента Зеленського досить радикальні. Санкції щодо фінансової і медійної машини Медведчука, певні кроки в напрямку очищення і вирішення питання “Приватбанку”. Що можуть означати такі кроки?

РР: Думаю, що Володимир Зеленський і його адміністрація розуміють, що вони припустилися серйозних помилок минулого року, коли намагалися загравати з попередньою адміністрацією (США - ред.), намагалися здобути якісь персональні вигоди від цього.

Зміна влади у Вашингтоні дуже серйозно впливає на світогляд цих людей, і вони намагаються зробити щось таке, що могло б бути позитивно сприйняте у Вашингтоні. Тобто, грубо кажучи, вони намагаються сподобатись новій адміністрації Байдена, і заручитись підтримкою нової адміністрації у Вашингтоні?

МГ: Чи це сталі кроки? Чи вони виняткові і тимчасові?

РР: Ми бачимо історію президентства Зеленського, у нього немає нічого сталого. І мене насправді це досить серйозно лякає. Особливо останні кроки, вони занадто радикальні, і це фактично крайнощі.

З одного боку, він застосовує санкції до каналів, які є, фактично, зброєю в руках нашого ворога - Росії.

З іншого боку, продовжується історія зі справами людей із найближчого оточення президента, продовжуються атаки на Національне антикорупційне бюро, і продовжуються спроби взяти під контроль антикорупційну прокуратуру.

Тобто дві несумісні діяльності Зеленського лякають. Мене лякає його непередбачуваність. Хто із нас міг би передбачити такий розвиток подій щодо Медведчука чи каналів, які з ним пов’язані?

МГ: Чи думаєте ви, що адміністрація президента Байдена може “купитися” на такі певні кроки президента Зеленського і погодитись на тіснішу співпрацю? Бо поки що на цьому етапі був лише один телефонний дзвінок Державного секретаря США до міністра закордонних справ України.

РР: Очевидно, що ні. Оскільки адміністрація США значно професійніша. І такими історіями, які, можливо, могли б пройти десь в попередній кар’єрі Зеленського, дуже важко буде переконати адміністрацію США. ​

МГ: Які правильні кроки мала б сьогодні зробити адміністрація, уряд в Україні, щоб ця співпраця стала міцнішою, послідовнішою?

РР: Мені здається, достатньо одного кроку, але рішучого, це очистити своє оточення. Команда президента має бути професійною і чесною.

Наступне - це зміна уряду, призначення там професійних і чесних міністрів. Ну і далі ця дорога буде значно легшою на шляху реформ.

МГ: А правоохоронна система? Судова реформа? Наскільки принципові?

РР: Це значно складніше, і тут немає простих рецептів, простих рішень, які так сьогодні любить офіс Зеленського.

Це, звісно, зміцнило б незалежність прокурорів, і ми б не бачили таких ганебних історій як сьогодні, наприклад, у справі, пов’язаній із вироком Сергієві Стерненкові.

Реформу прокуратури треба продовжувати, оскільки переатестація прокурорів - це був тільки перший етап. Треба зміцнювати незалежність прокурорів, щоб вони мали достатньо гарантій від незаконних інструкцій чи вказівок генерального прокурора чи заступників генерального прокурора.

МГ: Сьогодні після цієї нагороди багато було коментарів щодо ваших дій на посаді генпрокурора, зокрема, підтримка звинувачень щодо підозрюваних у вбивстві Павла Шеремета. Чи можете ви адресувати ці звинувачення?

РР: Я б хотів дуже коротко пояснити, як відбувалась ця вся історія. На той момент, коли слідчі і прокурори говорили про те, що є підстави для оголошення підозри, так виглядало, що у них було достатньо доказів, щоб почати кримінальне розслідування.

Прокурори підготували вказівки для слідства, які докази потрібно зібрати, які факти перевірити, ці вказівки не були виконані слідчими.

Тоді слідство просило про продовження строку досудового розслідування, ми з цим не погодилися. Були надані вказівки слідству. Далеко не факт, що з тими доказами, які були на той момент у справі, ми б погодилися на передачу цієї справи до суду.

Ще раз повторюю, на момент початку розслідування доказів було достатньо, щоб це розслідування починати.

МГ: Ви пішли дуже швидко з посади, ми всі пам’ятаємо ваш виступ у парламенті. Як ви вважаєте, яких помилок ви особисто чи ваша команда припустилися, що ви пішли з посади? Чи можливо це були помилки не ваші, а інших?

РР: Можна було б назвати своєю помилкою не таку активну позицію у справах, які стосувалися колишніх власників “Приватбанку”. Саме така активна позиція була однією з причин моєї відставки.

Інша можлива помилка могла б бути, що ми не були лояльними до прохань депутатів, чиновників, політиків, щоб зберегти їхніх прокурорів на посадах у генеральній прокуратурі, коли ми проходили процес очищення.

Можливо, це також можна назвати помилкою, і тоді парламент би під час розгляду моєї відставки був би лагідний зі мною так само, як він був лагідний із сьогоднішнім генеральним прокурором.

Але я думаю, що краще виявитися принциповим, своєї позиції триматися до кінця, і навіть незважаючи на те, що це може стати причиною втрати посади.

МГ: Чи ви плануєте повертатися?

РР: Ми вже повертаємось. Я повертаюсь не сам, а з двома своїми хорошими колегами, людьми принциповими, людьми із досвідом, які зробили хороші реальні речі, що залишаться в історії України. Я сподіваюсь, що ми зможемо зробити ще більше, ще краще, ще швидше.

Незабаром ми зможемо представити суспільству бачення, візію того, якою може бути наша країна найближчим часом, і як ми можемо цьому сприяти.

 Повна версія


 Facebook
 Коментарі