СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Аратта - прадавня Україна”


На сорочках вишивали свастику ще сотню років тому

12 березня 2006 р. | Автор/джерело: Наталія ГОНЧАРУК, “Місто”
 43075

Аби знайти вишиванку зі справжніми знаками Сонця, вінницький колекціонер перебрав їх тисячі

Своєю черговою колекцією у вересні минулого хизувався вінницький колекціонер Володимир Козюк у обласному центрі народної творчості. В той день він вперше показав вінничанам 65 найкращих подільських вишиванок, створених невідомими майстринями більше сотні років тому.

На сорочках з довгими рукавами, з уставками чи на кокетці, збереглися яскраві червоні чи червоно-чорні малюнки. І кожен знак орнаменту на давньому жіночому одязі, що знову став модним, має значення, бо є символом. Популярні наприкінці 19-го чи на початку 20-го століття знаки вишивки, як каже Володимир Козюк, такі ж, як на найдавніших керамічних знахідках Трипілля.
— Наше місто сьогодні святкує 650 років, але подоляни мають настільки глибоке коріння, що можна говорити про тисячі років, — вважає Володимир Козюк. — Зараз археологи знаходять на території між Бугом і Дністром масу подільських поселень, що мають певну знакову систему. І найстаріші сварги, знайдені на Поділлі, є найстарішими у світі. Вони й повторюються на орнаментах цих сорочок. Подільський орнамент в порівняні з іншими — це вершина так званої наївної народної культури. В ньому сказано все, що можна сказати. І те, до чого йдуть художники 20-го чи 21-го сторіччя, авангардизм чи кубізм, на цих сорочках вже вишито.

Колекція Володимира Козюка, що збиралася та шліфувалася 12 років, налічувала понад дві сотні сорочок. 150 з них колекціонер передав краєзнавчому музею, зберіг лише найкращі. Він планує й надалі поповнювати свої фонди, бо має на меті створити музей народного мистецтва Вінниччини.

Збирати раритети, як зізнається Володимир Козюк — непросто: і по кишені “б’є”, і віднайти дійсно цінну річ у клубах колекціонерів вдається не завжди.

— На колекціонування ікон, кераміки, листівок і вишиванок йдуть всі гроші, які заробляю. Але я маю дуже терплячу дружину, яка мені дозволяє цим займатися. У нас в сім’ї кажуть: “Гроші ми завтра ще заробимо і, можливо, покращимо свої умови життя, але тільки сьогодні є шанс зібрати такі цінні речі”. — Щоб зібрати цю колекцію, я перебрав тисячі сорочок. Неважливі орнаменти — такі, що повторюються, або більш сучасні — менш цікаві. Інколи в клубах колекціонерів переберу 100-200 сорочок, а знайду одну — щасливий.

Є у колекції Володимира Козюка не тільки класичні дівочі та жіночі сорочки, вишиті невідомими майстринями Вінниччини щонайменше сотню років тому. Можна тут побачити й менш поширеного крою вбрання — модні сьогодні туніки та вишиванки з малюнком білим по білому. Але вони — не найцінніші у колекції. Найдорожча для колекціонера сорочка, котра може мати вік 120 чи навіть 150 років.

— На цій сорочці — сварги, знаки Сонця, — пояснює він символ, який ще називають “павуком”. — Такий знак без однієї палички — це перевернена свастика. А тут — знак Сонця!

Ще цінує Володимир Козюк сорочку, створену у селі, де народилися його батьки, — у Чеснівці Хмільницького району. Цю розкішну вишиванку з червоним орнаментом одягала мама Володимира — Надія.

— Продавець вишиванки не завжди хоче сказати, з якого саме села сорочка, — каже колекціонер. — Краще було б безпосередньо поспілкуватися з бабусею і зробити повний опис сорочки, її історії, але, як правило, ці відомості втрачені. Добре, що відомий район. І головне — сорочки збережені.

Найбільш представлені на виставці Крижопільський, Тростянецький і Хмільницький райони. Всі експонати Володимир Козюк зберігатиме, допоки не знайдеться приміщення для музею народного мистецтва. Крім того, колекціонер обіцяє передати до музею ще дві свої колекції — ікони і кераміку.

 Повна версія


 Facebook
 Коментарі